Кафедра інформатики КПНУ ім. І. Огієнка

Джордж Грін – англійський математик, ім'я якого тепер повторюється в усіх галузях математичної фізики. Народився 14 липня 1793 року.

Найважливіший і найвідоміший його твір: «An essay on the application of mathematical analysis to the theories of electricity and magnetism» (Досвід застосування математичного аналізу до теорій електрики і магнетизму) було надруковано в 1828 р. Гріна у 1839 р. його було обрано членом коледжу в Кембриджі. Нечисленні, але надзвичайно важливі для математичної фізики праці його зібрані і видані в 1871 р. Ferrers'ом під заголовком «Mathematical papers of the late George Green» (Лонд.). Тут, крім вищезгаданого твору, містяться ще такі статті: «Математичні дослідження щодо законів рівноваги рідин, аналогічних електриці» (1833), «Про визначення зовнішнього і внутрішнього тяжіння еліпсоїдом неоднорідної щільності» (1835)

Християн Гюйгенс - (14 квітня 1629 — 8 липня 1695) — нідерландський фізик, механік, математик і астроном, винахідник маятникового годинника з анкерним обмежувачем, автор хвильової теорії світла та праць з оптики і теорії імовірності, відкривач кільця Сатурна і його супутника.

Гюйгенс народився в Гаазі. Його батько Константин Гюйгенс (Хейгенс) був таємним радником принців Оранських, літератором, який мав хорошу освіту.

Еммі Амалі Нетер народилася 23 березня 1882 року в німецькому містечку Ерланген (тепер входить до агломерації Нюрнберг землі Баварія), де професор Макс Нетер, відомий працями з теорії алгебраїчних функцій, обіймав університетську кафедру. Саме там батьків приятель Пауль Гордан, «король інваріантів» і майстер алгебраїчної викладки, стане її першим науковим керівником, перед яким і витримає вона докторський іспит «Про повні системи інваріантів тернарних біквадратних форм» (1907).

Подробиці про життя Стевіна до нас не дійшли. Працював рахівником, потім службовцем в Брюгге (зараз це Бельгія), брав участь в нідерландській революції. Відомо, що він багато подорожував по торгових справах (Польща, Данія та інші країни північної Європи). Після своїх подорожей, в 1581 році, коли йому було за тридцять, переїхав в Лейден, де відвідував латинську школу.  В 1583 році поступив в Лейденський університет. Пізніше, з 1592 року був особистим радником принца Моріца Оранського.   

В 1600 році організував інженерну школу при Лейденському університеті, де читав лекції з математики фламандською мовою.

Марія Монтессорі (1870-1952)  народилася 31 серпня в 1870 році в Італії, у маленькому пpовінціальном містечку Чіаpавалле, була єдиною дитиною Алессандpо і Рейнільде Монтессоpі. Її батько був високопоставленим державним чиновником, а мати походила з древньої італійського pодини Стопані, в якому переважали  вчені. Про дитинство Маpії відомо небагато, лише тільки те, що її батьки робили для своєї дитини все, щоб вона в майбутньому могла pеалізувати високе людське пpизначення. Будучи ще в початковій школі, Марія помітила, що навчання та іспити даються їй легко. Особливо стаpано вона проявила себе  в математиці. Зі спогадів її однокласниць ми дізнаємося, що навіть у театp Маpія бpала з собою підручники.

За переказами, Піфагор народився близько 580 р. до н. е. на о. Самос біля іонійського узбережжя Середземного моря, в багатій купецькій сім'ї. Перші наукові знання він здобув від ученого Ферекіда з м.Сіроса.

Згодом Піфагор познайомився з уже відомим на той час філософом-математиком Фалесом і за його порадою вирушив до Єгипту — центру тодішньої наукової і дослідницької діяльності. Проживши в Єгипті 22 роки і у Вавілоні 12 років, він здобув глибокі знання з природничих і математичних наук. Повернувшись на о. Самос, Піфагор планував створити філософську школу. Але з невідомих причин він незабаром залишив Самос і оселився в м. Кротоні - грецькій колонії на півдні Італії. Тут Піфагор знайшов сприятливі умови для своєї діяльності. Він зібрав навколо себе групу однодумців, і створив таємний гурток. Члени гуртка вивчали різні питання філософії і математики. Піфагорійська школа розширювалася, з'явилися її відділення в інших містах. Але діяльність піфагорійців мала таємний характер. Нових членів до школи Піфагора приймали за особливим ритуалом. Кожний новий член гуртка давав клятву зберігати в таємниці все, що відбувається у школі, а також не розповідати нічого про її засновника Піфагора, якого вважали пророком. Члени піфагорійської школи мали спеціальний знак — правильний п'ятикутник, за яким вони впізнавали один одного.

Марія Гаетана Аньєзі народилася 16 травня 1718 року в Мілані, що в Північній Італії на Пaданcькiй piвнинi мiж Альпами, Апеннінами й Адріатикою (область Ломбардія). Освіту здобула пiд керівництвом батька, професора Болонського університету: вже в ранньому дитинстві вільно володіла латиною й грецькою мовою, пізніше опанувапа ще й французькy, євpeйcькy, нiмeцькy тa іспанську; математику почала вивчати двадцятирічною. 1748 року її одноголосно обирають членом Болонської АН, а 1750 призначають професором Болонського університету, де вона, маючи яскраві здібності й ерудицію, ставши першою у сівіті жінкою - пpoфecopoм мaтeмaтики, понад два роки обіймає кафедру, хоч лекцій і не читає.

Марія Аньєзі написала «Курс аналізу для використання італійським юнацтвом» (1748), в якому «глибоко висвітлила основи вищої математики» (Дірк Стройк): теорію алгебраїчних рівнянь, плоску аналітичну геометрію, диференціальне й інтегральне числення, теорію диференціальних рівнянь. Вона, зокрема, довела, що будь-яке кубічне рівняння має три корені; подала численні застосування математики й свої власні відкриття, а також новий аналіз, щойно сформований у працях Ісаака Ньютона й Готфріда Лейбніца. 1775 року книжку перекладено французькою, а 1801 — англійською мовами.