Кафедра інформатики КПНУ ім. І. Огієнка

Studies in tota vita

А чи думали ви колись над тим, які комп’ютері використовують космонавти та астронавти при роботі у космосі? Спробуємо розібратися у даному питанні.

Інформації про це майже немає в ЗМІ. А тим часом космічні станції вимагають найкращого і надійнішого "заліза", обладнаного за останнім словом техніки.

На сьогодні, МКС налічує більше сотні керуючих електронних систем. Причому частина комп'ютерів знаходиться зовні станції (в спеціальних герметичних відсіках), тобто у відкритому космосі. Наприклад, до таких належать ЕОМ основною функцією яких є керування модулями сонячних батарей або роботизованою технікою. Дані комп’ютери зовсім не схожі на їх земних побратимів. Це й не дивно, адже там немає HID-ів і графічних компонентів. Усі комп'ютери збираються в стандартизованих корпусах, які за допомогою знову ж таки спеціальних інтерфейсів підключаються до магістральної-модульної системи. Дана технологія вибрана не випадково.

1

Основою всіх модульних комп'ютерів МКС і донині є процесор Intel386. Цей процесор до моменту створення орбітальної станції, якраз відповідав рівню продуктивності. Сьогодні назвати його надпотужним рішенням язик не повернеться, але в 1985 році 32-бітний чіп спричинив справжній фурор. Частота Intel386 становила колосальні 40 МГц. При цьому техпроцес дозволяв не використовувати охолодження для даного пристрою. Крім процесора Intel більшість спеціальних комп'ютерів додатково забезпечені чіпами, які виконують певну роботу.

Очевидно, що велика кількість комп'ютерної техніки на станції МКС має бути якось пов'язана. А тому кораблю життєво необхідна цілісна мережева структура з певною багаторівневою архітектурою. Перший рівень відповідає за управління в масштабах МКС. При цьому і тут передбачено поділ на кілька каналів. Є основний, резервний і запасний. Як бачимо, надійність - знову-таки головний критерій космічних технологій. В будь-який момент часу космонавт може підключити робочий ноутбук до першого мережевого рівня. Другий ступінь архітектури - управляє модулями корабля, а також певними підсистемами (електроживлення, термоконтроль). Нарешті, останній, третій рівень відповідає за показники датчиків з бортових механізмів станції. Вся архітектура заснована на наборі стандартних шин обміну інформації. На сьогоднішній момент використовується двоканальний інтерфейс MIL1553B. Один канал працює, інший підстраховує в разі відмови першого.

2

Ось і виходить, що якщо на поверхні Землі женуться за обчислювальною потужністю, то на її орбіті - за надійністю. Якщо у жителів блакитної планети практично в кожному будинку є десктоп в рази продуктивніший того ж IBM ThinkPad, то на МКС це не головне.

Джерело: memory.net.ua

Posted by Юлія Кобля 12.04.2017 08:48 Categories: Астрономія Інформатика Статті

Comments

Comments are closed on this post.