Кафедра інформатики КПНУ ім. І. Огієнка

Studies in tota vita

Генріх ГерцГенріх Рудольф Герц (1857— 1894) народився 22 лютого у Гамбурзі, у сім'ї адвоката, що стає пізніше сенатором. Навчався Герц чудово й був кмітливим учнем. Він любив писати вірші та працювати на токарському верстаті. На жаль, все життя Герцу заважало слабке здоров'я.

У 1875 році по закінченні гімназії Герц вступає у Дрезденське, потім у Мюнхенсьек вищі технічні училища. Йому подобалось до того часу, поки вивчалися предмети загального характеру. Але щойно почалася спеціалізація, Герц змінив своє рішення. Він більше не хоче бути вузьким фахівцем, а рветься до наукової праці і вступає до Берлінського університеут. Герцу пощастило: його безпосереднім наставником виявився Гельмгольц.

Потрапивши у Берлінський університет, Герц з великим бажанням прагне занять в фізичних лабораторіях. Але роботі у лабораторіях допускалися лише ті студенти, які займалися рішенням конкурсних завдань. Гельмгольц запропонував Герцу завдання в галузі електродинаміки: чи має струм кінетичну енергію? Гельмгольц хотів направити сили Герца в області електродинаміки, вважаючи її найбільш заплутаною.

Герц приймається за рішення поставленого завдання, розрахованого на 9 місяців. Він сам виготовляє прилади й налагоджує їх. Задачу було вирішено за 3 місяці. Результат, як і очікувалося, був негативним (Зараз нам ясно, що електричний струм являє собою спрямований рух електричних зарядів (електронів, протонів), і має кінетичною енергією. “ Я побачив, що мав справу з учнем цілком незвичного обдарування” — зазначав пізніше наставник. Робота Герца удостоїлася премії.

Повернувшись після літніх канікул 1879 року, Герц домігся дозволу працювати над іншою темою: “ Про індукції у обертових тілах” , взятої у ролі докторської дисертації. Він пропонував завершити її за 2 — 3 місяці, захистити й одержати швидше звання доктора, хоча університет не було завершено. Працюючи з великим підйомом, Герц швидко закінчив дослідження. Захист пройшов успішно, і йому присудили ступінь доктора з “ відзнакою” — явище виключно рідкісне, тим паче для студента.

З 1883 по 1885 року Герц керував кафедрою теоретичної фізики в провінційному містечку Кілі, де взагалі не було фізичної лабораторії. Герц вирішив займатися теоретичними питаннями. Він підправляє систему рівняння електродинаміки однієї з яскравих представників дальнодії Неймана. У результаті роботи Герц написав свою систему рівнянь, з якої легко виходило рівняння Максвелла. Герц розчарований, адже він намагався довести універсальність электродинамічної теорії представників дальнодії, а не теорії Максвелла.

У 1855 року Герц приймає запрошення технічної школи Карлсруе. Ще 1879 року Берлінська академія наук поставила завдання: “ Показати експериментально наявність який-небудь зв'язків між электродинамічними силами і діелектричною поляризацією діелектриків” . Попередні підрахунки Герца показали, що очікуваний ефект буде малоймовірний, навіть за сприятливих умов. Тому, певне, і відмовився від нього восени 1879 року. Але він не переставав над цим працювати і дійшов висновку, що для вирішення потрібні високочастотні електричні коливання.

Герц старанно вивчив все, що знали на той час про електротехнічні коливання. Знайшовши у фізичному кабінеті технічної школи пару індукційних котушок, і проводячи із нею лекційні демонстрації, Герц виявив, що з їх допомогою можна дістати швидкі електричні коливання з періодом 10-8с.Герц створив високочастотний генератор (джерело високочастотних коливань), і резонатор — приймач цих коливань.

Провівши численні досліди своєї котушки, Герц дійшов висновку про існування електромагнітних хвиль, поширених з кінцевою швидкістю. Після вивчення законів відбивання і заломлення, після встановлення поляризації й вимірювання швидкості електромагнітних хвиль він довів їхню цілковиту аналогичность зі світловими. Усе було викладено у роботі “ Про промені електричної сили” , що вийшла грудні 1888 року. Цей рік вважається роком відкриття електромагнітних хвиль і експериментального підтвердження теорії Максвелла.

Важка праця Герца не пройшла безслідно щодо його і так слабкого здоров'я. Спочатку відмовили очі, потім занедужали вуха, зуби і ніс. Невдовзі почалося сепсис крові, від якої і помер відомийвже у свої 37 років учений Генріх Герц.

Gravatar

Comments

Comments are closed on this post.